ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА ВИГЛЯД
15 січня 1976 року було вирішено на місці братніх могил радянських солдатів спорудити Меморіал Вічної Слави. Міські служби за допомогою студентів зайнялися ліквідацією колишнього католицького цвинтаря.
29 жовтня 1977 року, на честь 60 річниці Жовтневої революції Меморіал Вічної Слави у Луцьку був відкритий. На відкритті були присутні державні службовці з Києва, місцевих обласної та міської рад, гості з Польщі, автори проєкту М.К. Вронський та В.Г. Гнєзділов, військові луцького гарнізону та сотні людей. Вічний вогонь спеціально з фортеці в Бресті (Білорусь) привіз герой СРСР Л.Г. Зацепа. Усе відбувалося у дусі того часу із похвалами для війська та партії, з гучними промовами про пам’ять, під воєнні мелодії та гімн СРСР. Щоб відчути дух того часу, найкраще переглянути хроніку з дня відкриття:
Меморіал Вічної слави являв собою майже правильний чотирикутник площею 7500 м2, що дозволяв вмістити тут одночасно до декількох тисяч відвідувачів. Центральний вхід на Меморіал злокалізовано з північної сторони, обрамлений двома пілонами. На лівому бронзою викарбувані цифри: "1941", на правому "1945". Далі — велика прямокутна клумба, на якій протягом всього літа квітнули червоні троянди подаровані польськими комуністами.
У центрі Меморіалу розмістився 40-метровий обеліск, який проглядається з багатьох точок міста. Для облицьовки використано плити чорного полірованого граніту. На горі розміщено було двометровий в діаметрі покритий золотом орден "Перемога". Перед обеліском на постаменті розташована бронзова скульптура Слави висотою 9 метрів, у лівій руці якої лаврова гілка, а права рука направлена перед собою угору. Дещо нижче розміщено Вічний вогонь. На бічних стінках основи обеліска розміщено два горельєфи: "Визволителі Луцька" та "Народні месники".
Довкола площі зі стелою на плитах розміщені назви радянських фронтів, армій, корпусів, дивізій, прикордонних загонів, партизанських з'єднань і загонів, які розміщувалися на Волині у 1941 році, в момент нападу Німеччини на СРСР, та ті, що атакували німецькі війська на Волині 1944 року.
Від обеліска одна з алей веде до центральної братської могили. Колись на цьому місці і був перший радянський меморіал. Звичайні солдати згадані поіменно, а герої СРСР мають свої окремі таблиці, серед них: П.М. Тарасов, О.Ф. Конякін, А.І. Комок, І.Н. Путінцев, П.Є. Трункін, М.І. Морозов, Ф.Є. Столярчук, В.Т. Сенатор. В центрі цієї братської могили знаходиться скульптура пораненого воїна.
В західній стороні Меморіалу, де були найстаріші католицькі поховання, розмістилася стіна скорботи із таблицями знищених під час війни сіл. Привертає увагу горельєф "Прокляття фашизму"
На північному сході Меморіалу, поблизу братських могил, залишено близько 300 поховань. Це поховані радянські солдати, що померли вже після війни, їхні родини. Для них виготовили однотипні пам'ятники.
До початку 2000-х років Меморіал Вічної Пам'яті перебував практично у такому самому вигляді, як був запроєктований та побудований у 1977 році.