Моя сім’я жила на Красному, на Ковельській (тоді Лесі Українки). Мама постійно працювала і вдома бувала лише на вихідних. Мене, та двох старших братів, виховувала бабця. Сама вона була полькою. Взагалі, ми не звідси, а приїхали з Вінницької області, звідки сюди направили мою маму як вчительку. Спочатку в Рожище, де я й народився у 1949 році, а потім в Луцьк. Так, одного разу, без відома мами, моя Бабця взяла мене і таємно похрестила мене в каплиці на цвинтарі. Тоді вже костел був закритий і єдиним храмом католиків була та каплиця. Мама була дуже зла на Бабу, коли дізналася про це.
Трохи ставши старшим, я ходив з хлопцями на цвинтар гратися. Були там гарні дуже пам’ятники, різні різблення. Запам’ятався мені пам’ятник з крилами, одразу за каплицею. Більш нічого про цвинтар не можу сказати.
Вже як робили Меморіал, то допомагав тестю виливати оті медалі, які познімали в цьому році.
Володимир А. (Угорщина)
Comments