На початку 70-х років показували по телебаченню один з перших серіалів - "Банда Домінаса" (виробництва НДР, мабуть "ДЕФА"). Зрозуміло, серіал кримінальний, і дітлахи на цей час перестали гратись в індіанців та бліднолицих (з фільмів того ж виробництва "ДЕФА" про Чингачгука і решту синів Великої Ведмедиці). Та то все були лишень дитячі забави.
В Луцьку на Привокзальному районі з`явилась своя банда Домінаса. Звали його Льоня, він був моїм сусідом. З великої родини столяра-реемігранта з Аргентини. На всі валютні заощадження, які вони звідти привезли, піддавшись на радянську пропаганду "сини України повертаються на Батьківщину", їм дозволили "купити" трикімнатну квартиру на першому поверсі кооперативного будинку.
Льоня був кремезний здоровань з великим носом і довгими руками-клешнями. Кулак у нього був як гудз. На усіх танцмайданчиках міста верховодила банда Домінаса.
Та сів Льоня не як хуліган, а як "політічєскій". Їх, нібито, піймала міліція, коли вони пили і танцювали біля вічного вогню на старому католицькому кладовищі по вул. Артема (зараз це Меморіал).
Сергій Ткачов (Тернопіль)
Comments